Холодні протяги несуть твої обійми,
Сусідський сміх об стіни розбивається…
Хороші люди важко забуваються,
Тому в мені щодня ведуться нові війни…
Ходжу панічно:не втекти, лягти, не сісти,
Самотність павутинням душу сплутує.
Найгірше – почуватися забутою
В пустій квартирі, що у центрі твого міста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2012
автор: Персона Грато4ка