Я заплутався.. стою на роздоріжжі і чекаю..
Ні одна порада мені не підходить,
Чого чекаю вже і сам я не знаю
Сонце чомусь так швидко за обрій заходить.
Втікаю від світу, ховаюсь від нього,
Дивно.. не звик до такого,
Апатія до усього, і до людей..
В темноті вже не бачу світла рідних очей.
Сильні теж плачуть.. мабуть..
За що жалію? Чітко не розумію,
Тільки небо говорить «нарешті забудь!»
але сумніваюсь.. що я це зумію..
вже нічого не виправлю… і з тим важко миритись
інколи хочеться десь перед поворотом лишитись
нічого не бачити, нічого не чути
не жаліти, і просто забути…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327054
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: oleg lytvin