Утома дихає дворами
коли закату висить стрічка.
Згадав як той, минулий квітень,
твої зелені черевички.
Земля сиріла попідтравно,
удаючи із себе килим.
А я вертався та уявно
впивався сонцем перестиглим.
Цей день знімаю наче шалик
з вітрами дертої горлянки
та у кімнатах потаємних
змикаю витерті фіранки.
Уперлись груди проти ночі.
Як залишки старої звички.
Мене рятують вже так довго
твої зелені черевички.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326960
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Невідомий Автор