Чому болиш, для чого підла гра?
Ледь жевріє вже спалене багаття.
Я ж стільки рівнів вже важких пройшла!
Повинен бути в грі і рівень «щастя»!
Чому ти шепчеш щось із темноти,
Коли дощем холодним осінь сіє?
Чому так легко спалюєш мости
Між сподіванням і ковтком надії?
Та ворухнулось в серці, ожило.
І розтопило легко сніг торішній.
І спантеличеним барвінком розцвіло,
Коли у біле нарядились вишні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326914
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Валентина Курило