І знову сніг в твоїй душі
Іде, нікого не питає...
Розточить рану до межі,
А є межа?.. Мабуть, немає...
Ти каяттями огорни
Свої відкинуті надії.
Не обіймай, а пригорни
Заіржавілі свої мрії.
Ти знаєш, це, немов, струна -
Натягнута, здалося, надто.
Ще мить - розірветься вона
І вже не буде того "завтра"...
Ти свого серця не вини -
Воно не вміло ще кохати...
Нема стосунків без ціни,
Хоч не хотів ти того знати...
Навчися крила розправлять,
Навчись домовитись з собою -
Кого любить, кого кохать,
А хто не вартує любові.
Ти малюватимеш картину
І гаму вибирать тобі...
Своє лице наполовину
Ти зобрази на полотні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326909
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.04.2012
автор: Катя Сус