Посміхається сонце у небі,
зеленіє трава за вікном,
та не бачу нічого крім стелі,
і нічого не роблю. Чого ж?
А чому - я сама і не знаю.
Може, місця нема почуттям
там, де щиро тебе я кохаю -
все у серці забито сміттям.
Бачу й те, що тебе я не гідна,
совість мучить мене з кожним днем,
що тобі я така не потрібна -
моя зрада нас вбила ножем.
Ти вже знаєш, що сталось, напевно,
і не схочеш простити мене.
А я каюсь. Та час йде невпинно.
В нашім світі зруйновано все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2012
автор: Юліана