[i]Від праці просто я втомилась,
Від слів - я хворою була...
[/i]
Ти обіцяв... Дивився прямо в очі,
Я так чекала завтрашнього дня.
Натхнення линуло охоче
І було чисте, мов роса.
Азарт навіював майбутнє
І витісняв струну-сльозу.
Здавалось, ти сказав щось путнє,
Тепер, ніяк я не збагну.
У праці порохом припала,
І свіжим пахнула вапном.
Брехня утіху зігрівала
І, як вогонь... пекло, пекло...
Дивлюсь на руки. Руки - руки:
Робочі, зморщені, сухі.
На жаль, збагнути я не можу,
Що мають бути не такі?
А говорив не те раніше,
Боготворила дні добра.
А та стіна була біліша,
За твоє серце і слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326625
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА