Чому так вабить висота,
Яка таїна в темних далях?
Не йдіть туди там самота
І обрій в зорях печалях.
Та всі зомбовані летять,
Радіють перетнувши межі,
Ніхто не бачить, що стоять
Скляні і неприступні вежі.
Удар об скло і ти внизу,
Розпластаний на самім днищі.
Не обійшов влучну грозу
І теж, як сотні в попелищі.
Ходіть землею, не летіть
Де легше падати й вставати,
Якщо сутужно – потерпіть,
Тут є кому вас підіймати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326427
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Любов Чернуха