У ЖИТТЄДАЙНІМ МОРІ СПОДІВАНЬ…

Плекати  нам  надію?  —  Ні,  не  треба...
Пообіцяти  неземну  красу?..
Я  чайкою  торкнусь  у  злеті  неба,
Реінкарнуюсь  в  ранішню  росу,
Щоб  твою  душу  щастям  окропити,
Очистити  від  болів  і  страждань,
Забути  все  на  світі  і  простити
У  життєдайнім  морі  сподівань.          2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2012
автор: Lana P.