Я хочу до неба торкнутись руками,
Я бачу сліди там рідної мами.
Давно вже матуся пішла в небуття,
Звідтіль не буває нам вороття.
Лиш спомини гріють душу, серденько,
В снах ви матусю завжди близенько.
А очі відкрию тихо заплачу,
Більше живою вас не побачу.
До смерті спочинку ви мамо не мали,
Шили, в’язали і вишивали.
Лад в огороді, в подвір’ї і в хаті,
На щире серце завжди багаті.
Квіти під хатою пишно буяли,
Ви їх до серця свого пригортали.
Горнули квіти, а ми до вас діти,
Завжди теплом щирим зігріті.
Ту вашу науку завжди пам’ятаю,
Синочків своїх тим теплом зігріваю.
Душу віддам і щире серденько,
Так, як для нас у свій час моя ненько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326150
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Антоніна Грицаюк