Стоять дерева у німім мовчанні,
Між гіллям вітер завива.
Та розмовляють на світанні
Із сонцем, що свій шлях дола.
Розпитують про час жаданий
Коли прийде до них весна.
Та шкода, мова та незнана,
Що сонце з ними розмовля.
Не можуть люди зрозуміти
Розмови тихі навесні.
Їх знають лиш маленькі діти,
Та забувають з віком всі.
Минає все, роки проходять,
Ростемо ми, забули все.
Та знову сонце й вітер будуть,
Знов вітер весну принесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326139
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Lili240691