Заплющуєш очі на сиву печаль,
Розбивши всі мрії, неначе кришталь,
А серце своє не зачиниш ніколи
На ті почуття, що давно охололи.
Щоб стати хоч трішечки ближчим до неба,
Тобі зараз просто з колін встати треба.
А час, як вода, відшліфує усе:
Життя - це роман, кожна мить - як есе.́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326135
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Люба Василик