Це була музика душі,
Тепло і радість навівала.
Дощ стукав по вікні,
А я на плечі у тебе засинала.
Все слухала - стук...стук...стук..
І, як він шепоче: "Кохаю"
Що приречина до страшних мук,
Тоді не здогадувалась,не знала.
Руками волосся ласкав,
Цілував його та леліяв.
Дивився в очі і казав:
"Про таку як ти і не мріяв..."
Сп'яніла пристрастю,мов вином.
Повірила і вся тобі віддалась.
Було це маренням чи сном,
Не знала, від щастя посміхалась!
Дощ все ще б'є у вікно,
Ніч так швидко проминала.
Настав ранок,а мені всеодно.
Обнявши міцно його не відпускала.
Жагучі поцілунки дарували вуста,
Їх тіло пило жадібно,наче нектар.
Поглинало,що б дістатися дна
Пристрасті неоціненний дар!
Дощ...все ще дощ на дворі.
Тісно коханого обнімаю.
"Ти так потрібен мені,
Як я сильно тебе кохаю"
Та мов грім серед ясного неба,
Він скинувся, встав і одягався.
"Дякую за ніч, ти мені більше не треба,
Просто тобою скористався..."
Слова,мов меч пронзили душу
І голос тримтів мій: "Не йди..."
Відповів:"На роботі бути мушу,
А ти, що хочеш, то й роби!"
Сльозами захлинаючись благала,
Прикривши тіло алтасом вогким.
Впала на коліна і від болю кричала:
"Нащо вночі залишилась з ним!!!"
Крах мрій, що здавались сном.
Тільки солені росинки капали на руки,
Вони,як той дощ, що ще паде за вікном,
Холодні, одинокі і приречені на муки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326090
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Samara gold