Цей вітрюган вишукував октави,
Шугаючи німим і кволим садом...
Всю ніч вслухалась в дивні серенади,
Що він мені присвячував лукаво!..
І міцно обіймав мене за плечі,
Зізнаннями тривожив сонний спокій!..
А сивий холод притулився збоку,
Та він, між іншим, зовсім недоречний!..
І я не знаю, як його прогнати!
Та й вітер вже набрид своїм коханням...
І що це взагалі?!. Весна - не рання,
А сонце й досі сховане за ґрати!
29 березня, 2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326089
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: АнГеЛіНа