Здесь я, королева. Узнали? Тот самый.
Нет, это не взглядом, а лунный ожог…
В последний раз - ныне. Я ныне – за Вами.
Один поцелуй – и не в губы, в плечо.
Вы плачете? Плачьте. Юны Вы. Впервые.
Вам хочется света и когтей моих.
Еще поцелуи два – в гру́ди нагие…
На улице вечность. И падает снег.
Нет-нет, не перечьте. Прошу Вас. Я должен.
А Вам хорошо? Да, так будет всегда.
Вбежит поутру к Вам муж коронованный.
И чашу уронит – прольется вода…
29.03.2012
Текст оригіналу:
Це я, королево. Пізнали? Той самий.
Та ні, то не погляд, то місяць пече…
Я нині — востаннє. Я нині — за Вами.
Один поцілунок — не в губи, в плече.
Ви плачете? Плачте. Ви юна. Ви перша.
Ви хочете світла і нігтів моїх.
Іще два цілунки — не в губи, у перса…
Надворі вже вічність. Там падає сніг.
Ні-ні, не перечте. Я прошу. Я мушу.
Вам добре? Вам добре. Так буде завжди.
На ранок вбіжить коронований муж Ваш.
І вронить на килими чашу води…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.
http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=skyba&page=skyba160
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326073
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 29.03.2012
автор: Le Magnifique