(Йому виповнилося 100 і Він міг теоретично дожити до цієї дати. Та віддав життя за нас, нині живущих....)
Світлій пам’яті
Олекси Гірника
Смолоскипом горіла незрима душа,
Відчуваючи кривду народу,
І рядки «Заповіту» - святого вірша –
Його кликали в бій за Свободу.
Підніматися… Як? Гуртуватися – з ким?!
Коли влада розлюченим змієм
Нищить все українське… І списом своїм
Він обрав те єдине, що вміє:
Всю наругу підносив на вістрі пера,
Відкриваючи очі міщанам,
І з надією жив, що настане пора
Дати бій новоявленим «ханам».
Що, коли вже не він, то хоч діти малі
Заживуть в незалежному краї.
Вільні люди воскреснуть на вільній землі,
Подолають «опричників» зграї.
Він поклав на вівтар все, що мав – до гроша.
Вмить Зоря його світ освітила:
Смолоскипом для інших горіла душа,
Смолоскипом і тіло згоріло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325912
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Salvador