Зима ще б'е cнiгом у очi
А так вже хочеться тепла.
I мiж мiльйона сивих очей
Якi на свiт глядять дарма
Та зрозумiлих iх нема
Авжеж,так хочеться тепла.
Крiзь очi сивi видна завiсть
Крiзь очi цi видна снага
Снага життя,чи смертi радi
Але тропа лише одна.
Тропа в безглузду
дальню вiдстань
В безглузду вiдстань без добра
Де ж наша гордiсть,наша шана
До тих хто б'ється до кiнця
До тих чия правда не зiв'яне
До тих с ким бачитемось в снах.
Безглуздо,вiрити в майбутнє
Коли зiв'яв культури цвiт.
Коли вже ми усе забули
Культури давньоi минуле
Свободи сильне забуття
Щоб нашi дiти оминули
Свого свободного життя.
Та що ви
Думаiте про дiтей!
А нам вже час кудись iти
I потiм пiдемо навчити
Своiх дiтей,як в свiт пiти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325782
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Евген Пантелюк