Вже вечiр поглинае нас
У теплий колiр
Вже мiсяць вийшов
з темного вiкна.
I зорi свiтять
Так яскраво,
Синiй колiр.
Ми обiiняти здатнi все життя.
Залиш прогресс
Це мiсто i своi бажання
Ти скоро вимреш
Як і все живе
За що чiплятися востаннє
Тут все пусте
Нiчого не зiйде.
Коли в життi,нiчого не iснує,
Коли так мариться,що ти у снi
I тобi теж потрiбно все забути
Не треба марити про кращий свiт.
Лише залиш проблеми всi на потiм
Впусти до себе весь весінній цвіт.
Ми ходимо алеями щоночi
Колись так темно,
А колись i свiт.
Та головне
Щоб дихалось свободно
Щоб ради були ми,судьбi наперехiд
_________
А вже у день
Ми прсинаючись,побачем
Що ми однi
Блукаем в темнотi
I хто би знав як чорна карта ляже
Та головне не заблукати
В цьому снi....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325779
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Евген Пантелюк