Черпаю у долоні сонний ранок.
Біжу холодними, росистими стежками.
Відходить потихеньку дід-серпанок.
А мрія десь вита над квітниками.
Мене манить село своїм простором.
Тут затишок родинного тепла.
Тут я дитиною біжу весняним двором,
А оглянусь назад – дитинства вже нема.
Минуле часто забіга до мене в пам*ять,
А я не їжджу більше до села…
Але у серці збережу уламок –
Щасливий залишок минувшого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325649
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: Нелогічна а*