Маленька Валечка народилася у мальовничому селі Кам’янка, зараз тут стоїть її батьківська хата, не раз вона хоче повернутися в ті дитячі безтурботні часи, коли сама була дівчинкою з коротенькими хвостиками, у спідничці, на даний час – доросла любляча жінка, вчителька, мама, бабуся. Усе її життя сповнене і продовжує бути багатим на емоції та переживання, щасливі хвилини, сповнені творчістю та піднесенням духу, радістю і чутливістю.
Дитячі роки проходили у Валентини Олексіївни в селі, де вона проживає і зараз. У дитсадок вона не ходила, виховувалася вдома.
У школі вона навчалася добре та на відмінно по деяким предметам. Завжди найбільше поспішала на уроки, коли в розкладі була алгебра. Це її улюблений предмет, а сподобався він через насичення багатьох формул, які згодом дуже цікаво було використовувати під час обчислень на самому уроці. На даний же час з завзяттям викладає читання для своїх маленьких учнів.
У Валі було багато шкільних друзів, вона душа будь-якої компанії, може розвеселити, додати чудового настрою і просто поговорити, але ж все-таки була одна та єдина подруга, якій довірялись усі найпотаємніші секрети. Це Гаврилейко Галя. Вона порядна дівчина, розумна, навчалася на відмінно. Закінчила Дніпропетровський будівничий інститут. Валентина Олексіївна продовжує спілкуватися зі своєю давньою подругою по телефону.
У школі було вчитися важко, складно й іспити здавати, але якщо у твоїй голові є усі знання, які тобі давали вчителі протягом усіх уроків, то боятися нічого. Шкільний багаж знань дуже допомагає при подальшому навчанні в інституті.
Серед вчителів найулюбленішим був саме Крачун Петро Миколайович, він – вчитель – сонце, ніколи не ставив незадовільну оцінку з першого разу, давав шанс виправитись, аби мати позитивний результат. Вчительку, яка привела у світлий клас, провела стежинами перших знань, які поселилися у її маленькій голівоньці, звати Гончаренко Ольга Петрівна. А вже у п’ятому класі маленька Валя була під керівництвом Загинайко Ніли Іванівни. Але не була вона їх єдиним класним керівником, згодом, за різних обставин керували класом – Босенко Катерина Володимирівна, Чуйко Неля Миколаївна, Лукашевська Галина Олексіївна. Саме вона й запам’яталася найбільше, адже з нею вони випускалися. Після десятого класу поринули вони у доросле життя.
Навчання Ірха Валентина Олексіївна продовжила в … Під час навчання запам’яталися такі моменти… В інституті навчалася усі чотири роки не погано, адже отримувала стипендію
Вирішила Валентина Олексіївна стати вчителем після прочитання книги В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям». Ідею підтримала її любляча і дорога мама, тому дитяча мрія – стати вчителем, не простим, а з великої літери, здійснилася, чим вона завдячує своїм батькам.
Уже 31 рік працює Валентина Олексіївна з малесенькими оченятками, які з подивом на неї дивляться кожного дня, хочуть, аби вона розповіла нову тему, адже в школу вони приходять, щоб отримати нові знання, дуже гарно викладає уроки, учні прагнуть чути її голос, який ллється з уст, розумні очі, які вдивляються у кожну дитину. Вона виділяє своїх улюбленців, адже вони мають розум, дивують кожного нового уроку, за творчими дітьми спостерігати цікавіше, адже в їх душах горить вогник щастя, радості і чарівності. Є у Валентини Миколаївни і улюблений клас, це нинішній 11-Б, але запам’яталися гарними учнями такі діти – Міхєєва Аня, Магда Наташа, Михальчук Даша, Михальчук Маша, Ходус Валя, Куфтов Олег, Кулик Марина. Не покладаючи рук працює не завжди, не вистачає часу на все, що хотілось би зробити. Всього у Валентини Олексіївни було 6-7 випусків учнів. Себе вона просто не мисле без школи, навіть зараз не змінила б професію нізащо. Девізом її творчої вчительської праці є слова Сухомлинського:
Як поле засівається зерном,
Так наша нива – розумом, красою і добром.
А ми покликані ці зерна проростити –
В дитячих щирих душах відродити.
Хоч і вчитель, але все одно треба відпочивати, найкраще для Валентини Олексіївни на морі зі своєю онучкою Уляною. Її приваблює безмежна синь моря, чайки над головою, палюче сонце – нічого кращого немає.
Наш шкільний бібліотекар і просто чудова розуміюча людина – Зеленська Ніна Петрівна ось що думає про Валентину Олексіївну: «Жвава, енергійна, доброзичлива. Любить свою професію і гордиться нею. З учнями вміє знайти спільну мову. В душі – романтик.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325466
Рубрика: Нарис
дата надходження 27.03.2012
автор: Тетяна Жеребчікова