Як дощик серед листя, що пожовкло,
Душа моя у схлипі жебонить.
Колись пісень співала - тепер змовкла
Вуста німі - бо голос їй болить.
Болить за серце мамине розбите,
За безталанні братові роки,
За те, що тато зміг нас полишити
Так, наче ми лиш тягарем були...
Там де початок всіх моїх кошмарів -
Дитинства безтурботного нема.
Як не зросла б серед музичних барвів,
То так і залишилася б німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325309
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: del Consuelo