Тихий Вірш

На  дворі  пасмурно  й  туман,
і  десь  здається  восьма  ранку
Душа  моя  давно  вже  перейшла  у  стан,
Коли  побачу  її  поряд  себе,  

на  своєму  ганку
Вона  радіє  і  сумує,
А  також  просто  щось  собі  мовчить,
І  тільки  небо  угорі  за  цим  слідкує,

Але  сьогодні  воно  знову  спить
Душа  моя  кричить,  лютує!
А  я  не  можу  зовсім  щось  сказати
Вона  на  волю  вихід  потребує

А  я  її  примушую  піти  поспати
Я  сам  лютую,  я  кричу
Себе  і  світ  я  хочу  вбити
А  ось  в  душі  своїй  мовчу,
я  справді  хочу  жити…  
Жити…

І  день  минув,  все  як  завжди
Банально  час  пройшов,  й  вона  це  знає
Невже  насправді  мушу  я  піти?
І  що  цікаво  їй  тут  заважає?

Але  думки,  
думки  і  знов-таки  думки
Я  тільки  думаю,  й  ,  нажаль,нічого  з  цим  не  роблю
Чому  не  можу  я  себе  знайти?
Чому  туман  цей  стелеться  додолу?

Ось,  уявіть  -  сіяє  світ
і  Сонце,  і  зірки,  і  навіть  небо
І  все  ж  таки  піймав  я  мить,
Коли  для  мене  це  не  є  потреба
Шукати  себе  та  й  вдихати  дим,
або  ж  вживати  всякі  антидепресанти
Я  увісні  побачу  Рим
і  зможу  всесвіт  весь  обняти

І  в  цьому  сяйві  я  живу
там  поряд  завжди  є  моя  принцеса
Для  неї,  разом  з  нею  і  тому
В  житті  завжди  у  мене  буде  нова  п'єса

Але  й  принцеса  -  не  назавжди,
Що  не  кажи,  але  пройдуть  ці  почуття
Я  впевнений,  що  ще  не  раз  
когось  я  зможу  так  назвати
"Принцеса"  -  це  також  лише  пусті  слова.

Слова,  думки  -  думки  й  печаль
Чому  я  замкнений  сиджу,  чому  руйную?
Чому  свої  вірші  ,на  жаль
я  сірим  кольором  малюю?

Хто  я?  
Я  хто?  
І  де  я  є?
Питання  ці  мене  чомусь  хвилюють
В  собі  шукаю  відповідь  на  все,
А  відповіді  ці  і  не  існують

Писав  Бодлер:  «Поет,  як  альбатрос
Йому  всі  височини  і  шляхи  відкриті,
А  ось,  коли  він  спуститься  униз
Стає  калікою  тієї  ж  миті»

І  що?!
 І  що  я  маю  тут  робити:
Літати  й  на  землі  собі  шкульгати,
Або  ж  як  більшість  просто  жити,
І  в  небо  вічне  це  не  споглядати?

Я  хочу  жити  !  Як  казав,
Але  я  хочу  жить  не  так,  як  інші,
Я  хочу  жити!  Це  я  знав,
Але  в  житті  повинно  бути  більше  пісні

Питання  ці  і  ці  думки
З  середини  мене  чомусь  з'їдають
І  ще  нові  й  нові  вірші
В  папір  цей  чистий  прилітають

Почав  писати  й  далі  напишу,
А  інше  все  також  у  моїх  силах
Я  данину  віддам  своєму  "Тихому  Віршу"
І  в  небі  буду  я  літать  на  сірих  крилах.

*13  грудня  2009

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325111
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: Сергій Кузьмін