Людина під дощем

Осіннім,  холодним  дощем,  ніби  привид,
Людина  загублює  сльози,  як  небо…
Розбитий,  самотній,один,  наче  диво,
Під  болем  ховає  духовні  потреби.
Стоїть  і  збирає  себе  по  частинам,  -
Поламане  серце  і  душу  розбиту,
Вчепитись  за  світ  Він  шукає  причини,
Страждання,  мов  кров,  всередині  розлиті…
Як  мокрий  сірник,  непотрібний  нікому,
Позбавлений  принципів,  правил  і  догм,
Тримає  в  долонях  зім’яту  іконку,  
Людина  стоїть,  а  всередині  –  Бог…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325077
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Персона Грато4ка