У відзеркаллі знов не ти,
Якась поморщена особа.
Не намагайся віднайти,
Себе не бачити – хвороба.
Крокуй у світ де навпаки
Світогляд, слово, навіть віра,
Де пам’ять стерта навіки
Й відсутня в кожній думці міра.
Шукай, знаходь, втрачай, кричи
Ніхто тебе не покарає.
Та смак хвали, чомусь гірчить
І щирості не вистачає.
Не в Задзеркаллі твоя суть,
В своїй свідомості порийся,
Та підіймись, мов сіра ртуть
У власнім образі відкрийся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325022
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Любов Чернуха