Нічної тиші боязку вуаль
Сполохав сич глузливим переливом.
На думи наштовхнув холодним мстивом
Співак, що душу розпинав між паль:
«…кашерність слів та вишуканість фраз,
Слащавих речень втаєна отрута,
Стискають серце щупальцями спрута…
Такі обійми відчував не раз..."
Лиш соловей затенькав у гаю,
Віщуючи початок дня нового,
Закінчив пісню сич поглуму свого
І зняв з розп’яття душеньку мою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324826
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Осіріс