Хто дав мені те біле світло,
Яке я бачу крізь пітьму?
Ласкаві дні давно розквітли,
Та я дороги не знайду…
Блукаю марно, одиноко,
І тане погляд серед днів,
Хвилини крапають жорстоко,
А ти вперед йти не схотів.
Ти все стояв, дививсь примарно,
І мою руку відпускав,
Слова п’янкі лунають марно,
Ти жереб кинувши, програв…
Ти довго йшов, змарнів від спраги,
І вже твій погляд не такий…
Життєві всі твої розваги
Накрив світанок боязкий.
Нема ночей тобі солодких,
Немає теплої руки,
А очі мружаться від сонця,
І серце ладне утекти.
Чи знав ти смак лихої долі
Для того, хто усе програв?
Яскравий промінь пропада поволі
В очах того, хто так тебе кохав…
Програвши вмить своє кохання,
Ти серце іншого прирік
На вічні муки, на німе страждання
У чорториях каламутних рік…
Із нього вирватись не можу,
Я захлинаюсь, та іще жива,
Програла із тобою, схоже,
Не знаючи, в цю гру зіграла я сама.
В моїх очах колись яскравий промінь
Заледве миготить,
У мене в грудях серце тяжко стогне
І вічністю здається кожна мить…
А ти, все знаючи, цю гру не полишав,
Мене тримаючи, все далі безсердечно грав,
Допоки серце полишило із тобою грати,
Приречене в неспокої постійно потопати.
Тепер і ти, і я: обоє в’язні у в’язниці
Примарних мрій і спогадів, надій несправджених,
Цілунків ніжних і гарячих,
Однак слабких, невдячних…
Невдячна гра: немов досягши цілі,
Ти знову падаєш в безодню,
Тоді спочатку грати починаєш,
Та знаєш достеменно, що зрештою таки програєш…
Що це за гра пуста, нікчемна,
В яку твоя душа натхненно грає?
Чому тут мрія, мов сльоза даремна,
Туманом погляд застилає?
Чомусь у грі такій завжди бракує правил
І кожен грається лиш для хвилинної забави,
Весь світ – гравець майстерний і завзятий,
А ми приречені постійно грати.
Ти раптом вийшов з марної цієї гри,
Вже не гравець, давно не граєш,
Але в моєму сні безладному
Ти маревом завжди зринаєш…
В гіркі хвилини самотинні я часто згадую картину:
Як ти стояв, дививсь примарно, і мою руку відпускав,
В такім коханні тільки марність,
Ти жереб кинувши, програв…
23.05.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2012
автор: Lee Olherson