А іноді хочеться взяти й жбурнути
Піском тобі в очі лукаві,
Сміятися, щиро і просто забути
Усе, мов кумедну забаву..
А іноді хочеться болем розлитись
В душі твоїй надто скептичній,
Забути, заснути, і так, щоб наснитись
Не міг мені образ твій звичний..
Повір, і за мене ще буде відплата,
Як ти мені – теж покарання,
За того, кого не змогла покохати
І мучила марним зітханням.
Ти юний і дивний. Не любиш – і годі..
А час – він усе відзначає,
І те, що дратуєш мене сьогодні –
Вже завтрашній день сховає.
Покарана. Значить, відбути маю
Усе, що несе ця кара.
Та чашу гірку я не допиваю,
Я хмара. Я біла хмара.
Я тану. У снах мені буде спокій.
Дай Боже, тебе не буде!..
Ти став найгіркішим моїм уроком,
Я мрію тебе забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324773
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.03.2012
автор: Marina Kiyanka