Не лізьте в душу ви мені, прошу не лізьте,
Не ворушіть той попіл в нім не згашений вогонь,
Вже надто важкі, так з плечей моїх ви злізьте,
В мені ще досі біль розірваних долонь.
Роки ідуть, та полум’я не гасне,
Вирує вітер навіть сльози не заллють,
Воно живе життям напевно власним …
Тому в притонах більше не наллють …
Це наче кат мій !
Наче світ моїх ілюзій !
Забрали все від мрій і до надій.
Тепер тримаю серце в центрифузі,
Хоча цей біль у голові моїй …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324559
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.03.2012
автор: Віктор Непомнящий