Час чекати. Душити вокзали. Букви зчитуючи з бігбордів.
Мені тебе нескінченно мало в цьому зборищі світлофорів
І тускніючих циферблатів в нікотинових легких барах.
До нестерпного злого мату, аж до болю.. мені тебе мало.
І цей біль, що з дна, як каміння.. пробиває наскрізь днище.
Я тону в прокопчених каплях з неба, міста "чужих приміщень"
Та чіпляюсь за голос в трубці, бережу його як повітря
І цей біль мене загубить, якщо досі не встромив вістря.
Вечір - вічність в режимі пекла. Посекундно себе втрачаю.
Промальовую чорним вугіллям наші зустрічі і вокзали..
Ніч під ноги кидаю платтям, п'ю своє божевілля зухвало..
Мені знову безмежно мало. Та я досі тебе прощаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2012
автор: Mellani