Вже вiд Хмельницького
Дойшли ми до сьогоднi
Ще вiд Хмельницького
Повиннi були знать
Що є в країнi синi очi
Якi нам всiм поможуть встать...
Крiзь:муки,зради i тортури
Крiзь Рай,побаченний у снах
Крізь сльози,кров i синi трупи
Коли вже нам дадуть цей знак...
Знак,щоб ми вилiзли iз прiрви
З глибинної прiрви забуття
I ще примаряться нам співи:
Шевченка,
Лесi,
I Франка!
Ще є в країнi Синi Гори,
Ще є Днiпра могучий рiв,
I Чорне Море прогрохоче
Минулих днiв нам Заповiт.
А в звiтi цьому- наша сила
Свобода наша i мораль,
I коли мати рiдна,сина,
Прижме до серця досхочу,
Тодi прокинеться краiна
I скаже нам Я вас люблю...
I скаже нам Я вас кохаю
Кохаю сильно,як господь
I не тiкайте з мого краю
I не лишайте в менi злость
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324389
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.03.2012
автор: Евген Пантелюк