Мамо, наша втіхо, мамо, наша доле,
Рідна і ласкава матінко моя,
Вже роки рікою утікають в море,
Внучка зростом швидко обжене тебе.
Та сміються ясні, лагідні і чесні
Твої очі ласкою проміняться мені.
Руки твої, рідна, ніжні і прекрасні
Часто нас голублять навіть уві сні.
Була мудра зроду, із глибин народу,
і на вроду гарна, як ясна зоря,
Душею шляхетна, непорочно чиста,
Мила і ласкава, ластівко моя.
Уставала з сонцем ти навперегони,
Часто, дуже часто засипляло сонце
Не встигало вчасно у твоє віконце
Промінці послати, навести мости.
Зранку у господі, потім на городі
Розмовляла з полем наодинці ти.
І любила весну, весну-трудівницю,
І сама весною ти цвітеш завжди.
Я не знаю, рідна, слів для тебе гідних,
Де їх відшукати, де їх віднайти.
Мамо моя щира, мамо моя мудра,
Благородна жінко, мудрість на віки.
Так хотілось ласки тобі уділити,
Хоч краплину щастя, крихту теплоти,
Усмішку здобути, неба пригорнути,
Сонячного золота на твої стежки.
Та життя жорстоке, замість щастя горе
Посилає часто на життєвий лан.
Мамо, моя мамо, видно моя доля
Замість щастя смуток, смуток мій талан.
Завжди із тобою любо говорити,
Виливати душу, веселість чи жаль.
Вміють розуміти і без слів рідненькі,
Матері старенькі радість і печаль.
Мамо, моя мамо, завжди молодою
І душею чиста рідна ти в нас є.
Посмішка ангельська - сонечко ясне,
Зігріває щастям усміх твій мене.
Щиро тобі зичу сонця і любові,
Радості і щастя від своїх дітей,
Розуміння й ласки, мудрої розмови,
Шани і поваги від усіх людей.
Складна в тебе доля, неспокійна дуже,
Та сприймала стійко ти за роком рік,
Хай осіннє сонце у твоє віконце
Ще тепла ясного вділить на весь вік.
Щоб жила ти довго, літ до ста спокійно
І зазнала втіхи від синів, дочок,
Внуків і онучок, правнуків, правнучок,
Ну і, звісно, їхніх милих діточок.
Рідна моя, ненько, ти моє серденько,
Любо мені й легко, якщо поруч ти.
Мамо, моя мамо, завжди молодою
І душею чиста, рідна, ти в нас є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324360
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2012
автор: Зеновій Винничук