Чому сi Люди вiчно плачуть
Чому душа у них болить
Чи може доля така ляже
Чи може серце так тремтить
Чому дождливi краплi й досi
стикають на його чоло
То може вiк
А може й досi
Ридає вiн,розбите скло
Та годi вже,усе минеться
Усе минеться i пройде
Як скажуть всi,як нам живеться
То воля навiдь пропаде
Ти плачеш,а вiдкрив би очi
Та заглянув у небосвiт
Червонi зорi,яснi очi
Прочли б тобi свiй заповiт
Неможна думати щоночi
I сподiватись на похiд
Чи волi й првади прагнеш досi
Чи то кохання ворошить
Ти знаеш,
Все нiколи не зiтреться
Ти мрiеш щоб знайти тепло,
Та мить ця так яскраво променеться
Як промiнь свiтла
Крiзь затемнене вiкно
Ти встань,розплющи своi очi
Не можна бавитись iз цим
А то поляжемо назовсiм
В осiннiй день,як клена лист.
I скинь цей мотлох непотрiбний
Дивись вперед в своє життя
Борись i вчись
Не варто серця
Не треба йти у забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324117
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Евген Пантелюк