В чотири квадрати, як в грати,
в місячну ніч
самотність спішила убрати
поснулість облич...
Підкуплене нею світило
віконні хрести
на лиця бліді опустило,
як чорне тавро самоти;
і світяться в тиші тягучій
розхрестані сяйва облич
і - сонних - їх поки не мучить
самотня і місячна ніч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324061
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Антошка