Ти часу не знайшов, щоб попрощатись,
Зібравши речі, назавжди пішов.
Немає сили за тобою мчатись,
Та мабуть іншу жертву вже знайшов.
Ти випив кров мою усю до краплі.
Ти шаленів від кожної сльози.
І кожним словом різав душу навпіл,
В’язав мотузкою із ніжної лози.
Тепер сиджу і насолоджуюсь покоєм.
Лиш в пам’яті тривога і туман,
Я гідно справилася з цим двобоєм
Пережила і зраду і обман.
Як жити далі, потім розберуся,
Вдихну на повні груди я озон.
Цілющим зіллям зі свободи знов нап’юся,
Й лише тоді повірю – це не сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323954
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Любов Чернуха