Світило сонечко із неба
Теплим проміннячком зігріти.
Була сама я – березнева
Поміж гусей та білих квітів.
А очі мружились від світла,
На вії впала неба повінь.
Серденько проліском розквітло,
Немов пречиста Богу Сповідь.
Пливли човном небесні хмари,
Дивним життя чомусь здалося.
Ще досі в небі хмар – отара
І бантик вплетений в волосся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323882
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА