Калина червона – багряне намисто:
То ягоди спілі рясніють між листям.
У кожного плоду за суттю гіркою
Є кісточка-серце прийдешнього й долі.
Колише їх вітер – пульсують серця:
Хитає кущі - і триває життя.
І щастя, майбутнє – давно жило, зроду
В калинових вітах, душа є народу.
Святині всі вічні – в яких наша доля;
І поки є пам'ять – допоки герої.
Це серце не вмре за відсутності вітру -
Допоки ходитиме віра по світу.
19.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323865
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Андрій Гагін