Розтануть в обрії сумні думки,
Підуть зима і осінь в закутки.
І тихо встанеш ти зі свого ліжка,
Закриєш дивну нецікаву книжку.
Твої незрозумілі хитрі очі...
Створив колись їх божевільний зодчий,
Уклав у них свої старі думки,
У них схрестилися душі клинки.
Клинки душі, старого і нового,
Не залишили у мені живого,
Порвали мої мрії на шматки,
Залишили лиш осіні листки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323635
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: lolanetto