Чоловік із плоті і крові,
Чоловік із гріха і страстей,
Самотній як берег любові,
Під вітрами Гіперборей!
Чоловік проривається в небо,
Продирається вперто в вись,
З останніх сил переступає через себе,-
І зірвавшись падає вниз!
Він похований темним морем,
Розшматований кіньми часу,
До дна спізнавши чашу горя,
Так і не досяг свого Парнасу!
Так і не почув він голосу богів,
Лежить в обіймах у мовчання,
Рано...надто рано він згорів,
Так і не дійшовши до кохання!
20 березня 2012
*Парнас-тут жадана вершина,у античній міфології,святилище поезії,храм Аполлона та муз.
**Гіпербореї-казковий народ,з півночі ,що ніколи не знав воєн,нащадки титанів за міфами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323592
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Той,що воює з вітряками