Як завжди кохання…

Безболісно  вбивати  залишки  неймовірних  емоцій,
Дивитись  і  виключати  серіали  трилогій,
Втрачати  свідомість  від  надмірних  пропорцій,
І  шукати  собі  й  комусь  аналогій.
А  ти  ще  залишила  відблиски,  вечора  того
Де  земля  продовжує  спати,
І  я  перетворюся  в  німого,
І  буду  з  тобою  дрімати.
Тонути  так  тихо,  легенько,
Одягнутися  у  одяг  благенький,
Я  кинусь  під  потяг  кохання,
Я  готовий  перейти  всі  ті  страждання…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323489
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: EroS