Чи мав би я сказати
щось на згадку,
хоча б нудне, образливе
"прощай",
щоб розпочати ще раз
все спочатку,
поринути в той п'яний
псевдорай
з гидким смаком сліпого
марнославства,
і безнадійно миршавих
надій,
Де хтивих муз
римованого бл..дства
я певно знову спробую
напІй?
Чи варто віддавати на
поталу
чиїмсь отруйним
лестощам, зневазі,
слова душа котрИми
промовляла
до серця на спотвореній
бумазі?
Комусь зі слів сплітати
візерунок,
із стиглих речень ткати
оксамит
мені ж не дар поезія-
грабунок,
рожеві сни оманутих
сновид.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323469
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Сергій Савицький