Як я люблю самотні вечори,
коли стікає тиша по краплині!
Снує світильник промені згори,
сплітає в сітку чудернацькі тіні,
за шибами у ринвах б"ється дощ,
потягується кіт на підвіконні, -
а я крізь тиші неймовірну товщ
занурюю в блаженство дві долоні...
Безгучно час вмирає на стіні,
рядки лягають швидко на папері, -
і я одна, й думки мої одні,
і не зачинені у душу мою двері...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323463
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Антошка