(наперед вибачаюсь, але так
склалося історично на моїй
малій Батьківщині)
Коли живе дві мови у тобі,
Одна в душе, другая в сердце страстном,
Так важко не заплутатись… в собі
Не захлебнуться в ВИРШЕ громогласном.
Здавалося, я виписав усе,
И неочем трезвонить миру дальше,
Але нестримна думка знов несе,
Опять пишу сюжет, почти без фальши.
Гублюсь в словах не вгледівши кордон,
Блуждая, в бесконечных коридорах,
Плюю я на правопису закон,
С правописаньем пребывая в ссорах.
Коли папером скреготить перо,
Мне кажется, как ветер я свободен…
Завідомо все ставлю на «зеро»,
Не думая, что жест сей благороден.
І люди хай засуджують мене,
Что нет патриотизма… Всё же знаю –
Любов й наруга, все колись мине,
Но ВИРШЫ мне укажут тропку к Раю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323450
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Осіріс