Поезія – це завжди неповторність,
Тонка пронизливість у сутність і буття.
Відверта, мов свята церковна сповідь,
Розмова з світом про гармонію життя.
Не кожен зможе зрозуміти вічність
І в майбуття не всім ввійти дано.
Та для людей життєва необхідність
Крізь перешкоди подолати зло.
Поет – це вічний месник з того світу,
Він вміє все розставить по місцях.
Його думки, мов сплетені із цвіту,
Суцвіття розуму і мудрості в очах.
Те гостре слово пролетить стрілою
І розіб’є одвічний біль в душі.
Поезія не визначає твою долю,
Але прислухатись до неї можуть всі.
Буває так, що стане зовсім важко,
І я відкрию ті подерті сторінки.
Буду ковтати, буду пити спрагло
Життєву мудрість, зібрану в роки.
Душа воскресне і неначе пташка,
Затягне ніжної мелодії мотив.
Пройде життя, як незабутня казка,
Яку завжди у мріях я носив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323442
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Юрій Баюрак