Квіти зла шукав у раю,
Тоді веселка, віддала душу свою.
Без надії сподіваюсь,
Що я знайду їх уві сні,
В тому, що ти дала мені.
Моя мила та кохана,
Та надія сповідана.
Серце кров’ю все залилось
Та під землю опустилось,
Дальше від очей, тих радісних твоїх.
Я дивитися на них не можу
І про це я в бога прошу,
Що життя нам всім подарував.
Та не всім він долю дав
Ми самі цього хотіли,
Щоб сонце тільки тіло гріло
А душу лід нам омивав.
Та я цього і сам не знав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323391
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2012
автор: ivankokost