Подаруй мені ще одну осінь.
Хоча б один її день. Засипаний золотим листям і перламутровим сміхом. Моїм сміхом. Твоїм сміхом.
Хоча б один день. Загублений шнурованими черевиками серед тисяч високих підборів.
Той день, який ми двоє знайшли в калюжі поруч із опалим листком.
Той день, що побіг услід за автобусом, залишивши нас наодинці із бабиним літом.
Саме той день, що потонув у несміливих мріях. У мріях, які так і не наважились повірити у своє щастя, і сором'язливо закутали своє обличчя у теплі шарфи.
Подаруй мені ще один день нашої осені. Сьогодні. І байдуже, що надворі весна.
Подаруй мені нашу осінь. Весну подаруєш пізніше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322866
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2012
автор: Люба Василик