Твоя...
Хоч якби там не рахували
Константа твоя...
Розслаб судини душу не тривож
Твоя...
Від пальців до волосся
Спочатку і мені було здалося...
Ховалось сонце під горою
Той перелаз розірвана сорочка
Скуйовджена копитцями травичка
І коні...
Колосилася пшеничка
Долоні крепкі пахли дичкой
Ти дмухав й бісики пускав
У загоріле моє личко
Гарячим підду.йлом
Сипались іскорки зірками
У моросі
Сміялися джмелі...
Що відбувалось поміж нами
Ніхто того не знав...
І не пізнає досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322645
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2012
автор: Ольга Ратинська