Мозок завжди думає,
Він завжди не тут,-
Хтось його заплутає,-
Й поведе у тьму.
Хтось за ним погониться –
В Світі із примар,-
Він не відсторониться,-
Й забіжить в кошмар.
Розум завше думає! –
Ти за ним сліди,-
Хай себе обдурює,-
Тільки це не ти.
Ти ж лишись стороненьким –
Від усіх примар –
Стане розум тоненьким –
Як листок між хмар.
Стане він тут ясненьким –
Як одна вода,
Тільки би не згаснув ти
У його думках.
Дякую:-)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322554
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Santos