В гаю на скрипці вітер грає ,
колише клени багряні .
Смичком мелодію гортає ,
роки нагадує мені .
Тут біля ставу при долині,
тумани память обняли .
В дозрілі кетяги калини,
гріхи юначі заплели.
Єдину ніченьку до пари
шовкові трави віддали.
Зійшли, як вранішнії чари.
Росою память сповили.
Впав небокруг у край гармоній ,
в гріху тілесному воскрес .
Я трунок пив з твоєї жмені ,
Як наймиліше із чудес .
Листки , як юнь такі зелені ,
як память впали з верховіть .
Сльоза зявилась на долоні
куди ж мені її подіть ...
Надворі день заснув зоріє ,
умився клен в пянкій росі .
Кленові вітер потурає
в осінній скупаний красі .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322377
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Дід Миколай