Так буває. Весна. А він забуває.
Книга себе закриває,
Ніби нізвідки стіна
Враз постає і зникає.
Так буває. Щезає він,
А вона – вмирає.
Бо так не звикла,
Ні не змогла
Дихати вільно.
Повітря не має.
Забракло сили,
Не вистачає.
Зникло усе,
Що не вмирає.
Дивно.
Не дивно.
Безглуздя несе і підіймає.
Хоч би ковточок його. Та де?
Коли не знає… Він.
І десь страждає Вона.
Невже так буває?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322325
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: fialka@