я закохана у примару
і живу я наче у сні,
наче мій він, а наче іншої
отакі то думки сумні.
ніби поруч, та вмить зникає
ніби є , але знову нема
хоч говорить, що наче кохає,
а на серці у нього зима.
Він холодний, немов крижина.
Хоч вуста, мов вино п'янкі,
то колючий він, як ожина,
а то лащиться наче кіт.
Від такої двоякості чомусь,
переплуталось все довкола.
Я закохана у примару,
я люблю, я люблю як ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322200
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2012
автор: надійка